Новини

Для міністерства економіки питання протидії змінам клімату, а отже і Європейського Зеленого Курсу, є надзвичайно важливим, оскільки ці питання є у першу чергу економічними.

Усі держави світу думають над тим, як перебудувати свою економіку, щоб вона була соціальною і інклюзивною, забезпечувала зростання і була при цьому кліматичної нейтральною.

Саме такою є мета Європейського Зеленого Курсу.

Якщо розібрати цю стратегію, а також програмні документи ЄС щодо циркулярної економіки та сільського господарства (Farm to Fork), то ми побачимо, що в Україні багато елементів цих політик впроваджується. Про що я буду говорити далі. І в рамках своїх програмних документів ми ставимо подібні цілі.

Однак рівень добробуту в країні змушує ставити на перший план економічний розвиток. Це не питання курки і яйця - що є первинним чи вторинним. Просто пояснення чому для суспільства економічна складова стратегій є важливішою.

Утім для самого ЄС Європейський зелений курс це передусім економічна стратегія, стратегія сталого розвитку і зростання.

Такою ж мовою має бути написана і економічна стратегія України. Не заради модних віянь, а для того щоб бути зрозумілими світу і інвесторам і давати чіткий сигнал бізнесу – наступні десятиліття будуть епохою кліматичної трансформації економіки.

Дискусія щодо економічної стратегії, яку оголосив днями Уряд, має завершитися формуванням економічної стратегії на основі кліматичної трансформації. Тим більше, що і у раніше представлених векторах економічного розвитку України є багато елементів, спільних із Європейським Зеленим Курсом.

І я особисто вважаю, що мета досягти кліматичної нейтральності у 2050 році, є цілком реальною для України.

По-перше, це період 30 річної трансформації. Цього року ми святкуємо 30 річчя незалежності. І кожен з нас знає, через які трансформаційні процеси перейшла Україна. Тому наше суспільство є відкритим для змін.

По-друге, Україна зробила величезний внесок у зменшення викидів. У 2018 році рівень викидів в Україні був на рівні 38% відсотків від 1990 року. Нажаль, головним рушієм цього стало руйнування промисловості і збіднінння людей. Це надто висока ціна.

Звісно ми не можемо жити минулим і маємо ставити амбітні цілі. Але таких прикрих уроків минулого теж не варто забувати. Кліматичні амбіції мають бути збалансовані економічним розвитком і зростанням добробуту українців.

По-третє, Україна зробила багато, щоб синхронізувати свою кліматичну і економічну політику з ЄС. Імплементація Угоди про Асоціацію з ЄС, більше 40 відсотків торгового обороту України припадає на ЄС, більше 14 тисяч українських компаній експортують свою продукцію до ЄС. Перехід на вимоги ЄС щодо безпечності харчової продукції дав можливість продавати нашу продукцію по всьому світу. Нинішня робота по промбезвізу дасть такий самий поштовх і для промисловості. Нарешті екологічне законодавство розвивається у тому ж самому напрямі.

Тому я впевнений що в горизонті 2050 року Україна стане економічно успішною і кліматично нейтральною державою.

Але для цього нам треба правильно задати рамки кліматичної трансформації у найближчі роки.

Тому на найближче десятиліття до 2030 року головною амбіцією має стати не стільки кількісне зменшення викидів, скільки зміна якості економічної та екологічної політик і їх синергія.

По-перше ми повинні враховувати рівень добробуту людей. Успіхи в збільшенні електричних автомобілів в Україні нівелюються сотнями тисяч євроблях, які і шкодять повітря в містах і не дають розвиватися промисловості.

По-друге потрібно створити умови до доступу до фінансових ринків, які також трансформуються. Нова зелена таксономія фінансового світу повинна сприяти трансформації економіки. І уряду ще багато треба зробити аби допомогти синхронізації виробничої економіки і фінансового сектору.

По-третє розвиток енергетики. Найближчі 5 років, щонайменше, зелені тарифи створюватимуть сильний тиск на собівартість української продукції. Можливо це найкраща інвестиція у кліматичну трансформацію України, але найскладніші роки її реалізації якраз перед нами.

По-четверте, нам треба завершити перехід до європейських рамок екологічної політики, насамперед побудови системи торгівлі викидами.

Відтак, я згоден з Президентом Володимиром Зеленським, який на саміті кліматичних амбіцій 12 грудня минулого року заявив про прийнятні параметрі Національного визначеного внеску у діапазоні на рівні 36-42 %.

До того ж досягти нової якості економічної політики ми можемо лише через співпрацю з ЄС. Мова не йде лише про допомогу, але і про внесок України.

Наприклад у сфері циркулярної економіки Україна переходить на стандарти і вимоги ЄС щодо утилізації електронного обладнання, еко-дизайну і еко-мракування. Відповідні директиви і регламенти ЄС є частиною Промислового безвізу.

Впровадження цих стандартів ЄС є основою для вторинного використання ресурсів і лежить в основі політики циркулярної економіки ЄС.

Крім того новий Закон про публічні закупівлі, який вступив у дію 19 квітня минулого року, відкриває можливості для розвитку зелених закупівель та закупівель на основі «житєвого циклу». Це основний інструменти заохочення виробництва більш кліматчино дружньої продукції.

Хоч відповідні положення закону вже можуть використовуватись, така практика ще не набула поширення. Міністерство працює над відповідними методологіями, а також має плани популяризувати ці методи закупівель серед замовників через навчання і тренінги.

Важливим для циркулярної економіки є розширення доступу до вторинних ресурсів. Схвалений влітку минулого року закон щодо детінізації ринку металобрухту повністю відповідає європейським тенденціям.

Це лише перші кроки у поширенні в Україні принципів циркулярної економіки.

Міністерство має намір оформити свою політику щодо розвитку циркулярної економіки у самостійну стратегію і продовжувати діалог з бізнесом щодо її реалізації.

Крім того через оновлення законодавства про захист прав споживачів ми хочемо посилити роль споживачів у виборі більш кліматично дружньої продукції і послуг.

У сфері сільського господарства Європейський Союз ставить амбітні плани щодо розвитку органічного виробництва і зменшення використання пестицидів і добрив.

Знову ж таки, перш ніж говорити про амбіції ЄС, які ми поділяємо, варто звернути увагу на факти.

На сьогодні ми маємо 468 тисяч гектар земель, що мають органічний статус. Динаміка зростання - 4 в Європі. ЄС ставить за мету, щоб 25% відсотків земель мали статус органічних. Для нас це виклик, бо наразі ми знаходимося на рівні 1 відсотка. Але при цьому в абсолютних числах - ми на 10 місці серед держав-членів ЄС.

Розвиток органічного сільського господарства повністю залежить від нашої торгівлі з ЄС. 70% експорту органічної продукції йде саме в ЄС.

Цього року ми маємо намір завершити впровадження нашої системи контролю органічного виробництва і забезпечити її визнання в ЄС. Це значно спростить торгівлю і посилить довіру до української продукції.

Щодо пестицидів і добрив, то в абсолютних числах Україна вже досягає цілей ЄС, адже ми використовуємо значно менше добрив і пестицидів. Наприклад пестицидів ми використовуємо 1,35 кг на гектар при меті ЄС – 1,55. Відтак нам потрібно роботу щоб переконати ЄС, що наша амбіція має бути у забезпеченні кращої якості і ефективності сільського господарства, а не в зменшенні використання хімічних препаратів.

Ми повністю поділяємо цілі політики Farm to Fork. Питання полягає в тому, аби досягти цих цілей у найбільш ефективний спосіб. І більша інтеграція сільського господарства України і ЄС буде гарною допомогою ЄС у досягненні своїх цілей.

Нарешті кілька слів про наміри ЄС запровадити вуглецеве мито - СВАМ. Більшість українських виробників бачать у ньому загрозу прихованого протекціонізму для європейських виробників. Тим більше, що європейські компанії і не приховують, що розглядають СВАМ як додатковий митний захист від імпорту.

Міністерство економіки свого часу взяло участь в громадському обговоренні СВАМ і зробило письмове подання, де висловило свої занепокоєння.

Зараз ЄС працює над проектом відповідного регламенту. Ми плануємо провести з ЄС консультації у найближчі тижні. ага мета - пояснити, що Угода про асоціацію та наші зусилля з її впровадження створюють однакове з ЄС регуляторне середовище для зменшення використання вуглецю. Відповідно застосування СВАМ у торгівлі між Україною і ЄС буде помилковим і матиме негативний вплив.

Крім того в рамках оновлення Угоди про асоціацію ми готові уточнити і розширити нашу співпрацю щодо сталого розвитку, довкілля і протидії змінам клімату. Для того щоб посилити впевненість у дотриманні того ж level playing field що і в ЄС.

Не слід забувати, що експорт до ЄС - головний рушій трансформацій на рівні окремих виробників.

В якості підсумку, нам потрібно:

Виходити з того, що Україна має досягти кліматичної нейтральності у 2050 році, та сформувати амбітні, але реалістичні цілі на першу декаду до 2030 року в рамках НВВ2.

Сформувати економічну стратегію на основі зеленої трансформації України.

Вести діалог з ЄС з урахуванням попередніх досягнень України і того, що україна є союзником у досягненні кліматичних цілей на континенті. Ми не лише маємо амбіції, ми розуміємо що спільно нам буде легше досягти цих цілей.

Розвивати власну політику створення циркулярної економіки. Оформити цю політику у самостійну на основі тих елементів, які розробляються зараз.

Виходити з того, що ефективність сільського господарства України є важливою як для досягнення цілей політики ЄС Farm to Fork, так і для забезпечення продовольчої безпеки ЄС та ширшого регіону Європи та Середземномор‘я. Відтак у відносинах з ЄС ми маємо забезпечити відкритий доступ до ринків і забезпечити координацію політик щодо розвитку органічної продукції та використання хімічної продукції в сільському господарстві.

У торгівлі ми маємо виходити з того, що Угода про асоціацію від самого початку побудована так, що дозволяє забезпечити однакові рамки для відкритої торгівлі і захисту від зміни клімату.

Відповідно не існує ані потреби, ані доцільності у торгівлі між Україною та ЄС встановлювати додаткові інструменти на кшталт СВАМ. І ми маємо вести про це діалог з Європейською Комісією наступні місяці, до того як вона представить свій проект такого механізму.

Міністерство готове відігравати ключову роль в реалізації цієї політики.

***

Тези виступу Міністра економіки Ігоря Петрашко під час засідання міжвідомчої робочої групи з питань координації подолання наслідків зміни клімату в межах ініціативи Європейської Комісії «Європейський зелений курс»